Звичайна
київська сім‘я виїхала до Криму. Відпочили, вирішивши отримати трохи
екстріму, спустившись до печери Трьохглазка. Освітлення було тьмяним,
тож фотоапарат наводили майже навмання…
Повернулися
додому, поділилися враженнями, десь за тиждень, скинувши в комп‘ютер
файли з фотоапарату. Переглядаючи зображення на великому екрані, з
жахом побачили людську руку, привалену камінням десь в глибині провалля.
Далекого 1241 року проугорська партія бояр Галичини виступили проти короля Данила. На престол у Галичі хотіли посадити Ростислава Михайловича - далекого родича галицьких Ростиславичів. Після чотирьох років громадянської війни Ростислав звернувся до угорського короля Бели IV. Він був йому зятем. Все це закінчилося для угорців битвою під Ярославом. 17 серпня їх війська були розбиті. Угорщина неохоче згадує цю далеку подію.
Що значить бути
редактором україномовного культурологічного журналу? Постійно рахувати кожну
копійку. Виходити на поганенькому папері. Мізерним тиражем. Користуватися
застарілими комп‘ютерами. Не дуже розуміти, що то таке – зарплата і гонорари.
Постійно мати купу найекзотичніших проблем…
В
рамках святкування 20-річчя відродження Української автокефальної
православної церкви 14 серпня у Львівському музеї історії релігії
відкривається виставка «Церква у віках…»
Кто же лежит в гробнице рядом с Ярославом? Некоторые
источники, например, «Сказания светлейшему герцогу тосканскому Козьме
третьему о Московии», которые принадлежат перу Якова Рейтенфельса,
(«Сказание» было составлено около 1676 года и издано в Падуе в 1680
году) содержат информацию, что на территории современного Киева
находилось несколько небольших по современным меркам городов: старый
город Кия, Новый город (Новгород) и Берестово.
От символизма Мировой Уточки Макоши,
сидящей на макушке-холке Велеса-Ваала, получил своё название и народный
головной убор русских женщин – кокошник. В допетровской Руси кокошник
бытовал в боярской среде и ниже, а с приходом Петра I остался только в
купеческой и крестьянской среде и так дожил до 19-го века.
Берестяные грамоты как документ Между русским письмом берестяных грамот 11 века и церковно-славянскими текстами того же периода нельзя ставить знак равенства, поскольку две эти системы письма принадлежат к разным этническим группа людей.
К работе нашего журнала присоеденился известный историк из Москвы, академик Андрей Тюняев, возглавивший редакцию в РФ. Поле для дискуссий расширяется!
Знайдено архів П.Калнишевського та І.Мазепи у Гатчині!
Продовжується
дослідження секретних російських архівних спецхранів. Маленька
міжнародна команда журналістів і козаків вже здійснила кілька гучних
відкриттів. Почавши розшуки кількох легендарних козацьких символів, ми
вийшли на глибинні таємниці Російської імперії та сталінського СРСР.
Можна привітати дослідників української історії – знайдено архіви
останнього Кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського та
частина архіву гетьмана Івана Мазепи!
Автор натрапив на це фото у селі Перегонівці Голованівського району що на Кіровоградщині. Припускається, що на передньому плані сидить сам отаман українського війська Симон Петлюра. Знімок, очевидно, потрапив у Перегонівку через вихідця з цього села полковника армії УНР Варфоломія Євтимовича
Забігаючи назад, а також і наперед, зазначу, що Український спосіб життя принаймні з часів Трипільської культури визначається працею на землі; єдиним і безпосереднім ресурсом прожитку для цих людей завжди була Природа, власне найголовніша її частина – земля. І користувалися вони цим ресурсом завжди – як? – в ощадливий спосіб. Саме так, до обожнювання, до сакралізації землі. А практично це означало й означає одну просту річ: Українець-господар ніколи не допустить виснаження землі (читай – Природи), а навпаки, подбає про її збагачення. Це надзвичайно складна практична наука – але й надзвичайно висока світоглядна мудрість, а значить – людська гідність.
Советская подлодка, затонувшая в 1940 году, вышла на связь
Подлодка с 50 членами экипажа затонула 3 января 1940 года во время войны с Финляндией 1939-1940 годов и стала первой советской субмариной, погибшей в боевых условиях,
и единственным кораблем Рабоче-Крестьянского Красного Флота, погибшим в «Зимней войне».
На всім світі Твоя правда,і воля , і слава. Т.Г.Шевченко Вже
давно змучився народ наш дивитися ,як біснуються наші політики. Не одне
зітхання полинуло до неба, разом з Кобзаревими молитвами: ” Доколі
будете стяжати і кров невинну розливать людей убогих? А багатим судом
лукавим помагать? ” Задумаємось,що стало причиною такого життя, коли
влада , яка на словах ніби дбає за народ, а в дійсності веде державу в
прірву. Невже не розуміють можновладці,що обкрадаючи Україну, вони тим
самим відкривають доступ іноземному капіталу, який не задумуючись про
національні інтереси, скупить усе з потрохами за папірці, які не
підтверджені ні золотом, ні яким іншим гарантом. І тоді над ким вони
недалекоглядні будуть панувати, їх також викинуть як непотріб. Зараз
вони дійсно потрібні, але не народу, а світовим олігархам , яким за
безцінок продають нашу Батьківщину.
СОЦІАЛЬНЕ Й НАЦІОНАЛЬНЕ У ПРОГРАМАХ І ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У 1917 РОЦІ
Українська революція, як явище вітчизняної історії, до цього часу не має адекватного ступеня наукового дослідження усіх аспектів подій початку ХХ ст. Говорити про політичну чи державотворчу актуальність таких студій не доводиться – рівень сприйняття історичних уроків суспільством надто низький.
У 1922 році по селах України розгулювали більшовицькі загони. Звалися вони – продуктово-податкові. Загони збирали по селах хліб, зерно, продукти і відправляли голодуючим Поволжя, Петербургу та Донбасу... Селяни розуміли чуже горе, ділились тим, що мали, але більшовикам було все мало й мало. Часто вони вимітали із селянських хат останнє. Тих, хто протистояв цьому, хто захищав своє кровне, вони називали бандитами, кидали проти них війська.
Перірата – українська держава середини 1-го тис. до н. е.
Напис, який ми прочитаємо в цьому розділі на одному ольвійському пам’ятнику, відкриває справжню назву української держави в 1 тис. до н. е., вказує племена, які населяли її і кому вони поклонялися. В принципі це відома річ, але справжній зміст тексту, який зафіксувала для нас радянська історична наука, зовсім інший. Ось що писали про неї в свій час:
Трипілля – всесвітньовідоме, принаймні, для освічених людей, як місце розгортання і утвердження трипільської культури кілька тисячоліть тому. Про повстанський рух отамана Зеленого, що зародився у Трипіллі, не всі знають, навіть на Київщині.
„Річкові назви, так звані гідроніми, є найдостовірнішим джерелом історичної і мовної інформації”, – зауважувала якось Зіновія Франко („Хто ми? Звідки родом?”, Київ, 1990). І справді – назви міст, сіл міняються під впливом тієї чи іншої політичної кон’юнктури, а річок, на щастя, така мода не зачіпає. Тому, щоб визначити місце проживання народностей, розташування та межі країн, про які згадує Геродот на скитській землі, необхідно в першу чергу знайти відповідники скитським рікам, яким автор приділяє дуже багато уваги.
Кто же лежит в гробнице рядом с Ярославом? 
От символизма Мировой Уточки Макоши,
сидящей на макушке-холке Велеса-Ваала, получил своё название и народный
головной убор русских женщин – кокошник. В допетровской Руси кокошник
бытовал в боярской среде и ниже, а с приходом Петра I остался только в
купеческой и крестьянской среде и так дожил до 19-го века.
Между русским письмом берестяных грамот 11 века и церковно-славянскими текстами того же периода нельзя ставить знак равенства, поскольку две эти системы письма принадлежат к разным этническим группа людей.
Вже
давно змучився народ наш дивитися ,як біснуються наші політики. Не одне
зітхання полинуло до неба, разом з Кобзаревими молитвами: ” Доколі
будете стяжати і кров невинну розливать людей убогих? А багатим судом
лукавим помагать? ” Задумаємось,що стало причиною такого життя, коли
влада , яка на словах ніби дбає за народ, а в дійсності веде державу в
прірву. Невже не розуміють можновладці,що обкрадаючи Україну, вони тим
самим відкривають доступ іноземному капіталу, який не задумуючись про
національні інтереси, скупить усе з потрохами за папірці, які не
підтверджені ні золотом, ні яким іншим гарантом. І тоді над ким вони
недалекоглядні будуть панувати, їх також викинуть як непотріб. Зараз
вони дійсно потрібні, але не народу, а світовим олігархам , яким за
безцінок продають нашу Батьківщину.
