Нещодавно в польських електронних мас-медіа з’явилася стаття Криштофа Павловського під назвою «Креси – розмінна карта». У ній автор висвітлює (власним баченням) історію поділу Польщі
«великою трійкою», в часі Тегеранської та Ялтинської конференцій, а
також критикує угодовську позицію тодішнього прем’єра ген. В. Сікорського. Саме Сікорському
автор закидає непослідовність і нестійкість в дипломатії і
недалекоглядність в боротьбі зі Сталіним, поступливість щодо Черчіля і
Рузвельта. Стаття – це суцільний біль за кресами всходніми і перш за все за Львовом. І ні слова про те, що «креси всходні» – це Галичина і Волинь, яка є батьківщиною автохтонів-українців, які теж мали право на свою державу і на батьківські землі.
Візія щасливого майбутнього шляхом "возз'єднання" з
Росією втратила актуальність, але зловісний образ "зазіхання" та
"загарбання" вистояв: саме з "загарбниками" й "зазіхачами" героїчно
бореться на сторінках підручників українська нація впродовж багатьох
століть.
Незаперечним
є той факт, що стереотипні уявлення про свій народ, його
героїв/зрадників і його добрих/злих сусідів здебільшого формуються в
підлітковому віці: почасти - через історичну белетристику, а головним
чином - через шкільний курс історії.
Фінляндія в Другій світовій війні: між Німеччиною і Росією
Кирило Галушко
А чому це Фінляндія як "сателіт нацистської
Німеччини" не була окупована Радянським Союзом? При цьому Суомі - єдина
не "нейтральна" країна континентальної Європи, яка брала участь у тій
війні, але не була врешті окупована жодною стороною.
Лікнеп для путінців. З чого насправді складалася Перемога
Не радянський і тим більше не російський танк «Churchill» на озброєні червоної армії бере участь у бойоих діях проти нацистів.
Двічі
по два – навіть не п’ять, а шість. Або, якщо потрібно, то мінус
одиниця. Такою політичною арифметикою останнім часом користується
колишній (і майбутній?) Президент Росії, а нині її прем’єр Вадімір
Путін.
Багато людей думає, що знання про лицарсько-боярські роди, або про так звану"шляхту”є
пережитком, не потрібне, а то й смішне. Геральдика, або наука про
лицарські роди та їх герби належить до історії, яку всі народи пильно
оберігають, студіюють та досліджують. Серед наших наукових кругів був
поширений погляд, що геральдика акцентує традинаціоналізм і консерватизм суспільної групи людей, яка є чужа і ворожа нашому народові.
Наслідком таких ліберально-демократичних, чи радикально-соціалістичних
думок, наша історія в царині геральдичних дослідів є убогою і багато
цінних світової слави представників наших шляхетських родів приписується
нашим ворожим сусідам, чи навіть чужим нам своєю історією народам, як,
наприклад, нашого родака П. К. Сагайдачного деякі історики приписують
полякам, героя з-під Відня Юрія Кульчицького – сербам, а Павлюка –
туркам. Тому багато представників шляхетських родів немов стидалися
свого походження, зрікалися родового прізвища так, що сьогодні важко
опрацювати детальну монографію котрогось із наших боярсько-шляхетських
родів, що їх у полосі Бойківщини так багато.
В
политике есть место грубости и хамству, но только не в тех случаях,
когда разговор касается личных гербов. Одно воспоминание о том, что дома
хранится этот фамильный символ, облагораживает современных армигеров
(гербовладельцев). Нередко они тут же вспоминают о своем
аристократическом происхождении, а их выражения становятся изысканнее.
Бизнесмен и депутат Харьковского облсовета от Партии регионов Анатолий
Шатохин моментально преобразился, как только речь зашла о причинах,
побудивших его обзавестись родовым гербом. «У меня графские корни,
богатая родословная», — величаво произнес армигер-новобранец. Личный
герб — не обязательно признак дворянских корней его владельца, но
однозначно — подтверждение прижизненного статуса армигера. Г-н Шатохин,
по его собственному признанию, давно лелеял идею родового герба, но
реализовал ее лишь в этом году. По всей видимости, поддавшись общему
ажиотажу среди однопартийцев.
Документ КГБ свідчать: вчитель Андрій Ющенко співпрацював з ОУН
Портрет Андрія Ющенка, батька майбутнього президента, в
музеї Меморіального комплексу, колишнього нацистського концтабору,
"Флоссенбург". Фото прес-служби президента В.А. Ющенка
Копії усіх виявлених документів передано для
ознайомлення сину їх головного героя, тодішньому президенту України
Віктору Андрійовичу Ющенку. Він, попри ймовірний політичний зиск,
утримався від використання виявленої інформації у власній виборчій
кампані
Нелогічні речі та рішення завжди бувають
незрозумілими і знаходять логічне пояснення лишеу крилатому виразі – «Тому що…». Коли в
Кіровограді замість місцевих керівників почали з’являтися заїзджі
керівникиз своїми власними командами,
всемало логічнепояснення. А коли логіка відступала, наставав
час невеличких, але дуже помітних маразмиків.
Легендарний "Майор Вихор". Парад Перемоги пройшов для нього за колючим дротом.
25
березня Служба безпеки України святкує свій 18-й день народження. В цей
день вітають і ветеранів органів державної безпеки. МАІР не лишився
осторонь і розшукав одного з легендарних розвідників, 96-річного Євгена
Березняка, відомого усьому світові як «Майор Вихор».
27 июля 1919 года атаман Григорьев был застрелен батькой Махно.
Елисаветград снова стал советским. Логично предположить, что именно в
это время началось печатание четвёртой серии елисаветградских
25-рублёвок с прежним (догригорьевским) рисунком сетки. Так как 25
рублей 4-й серии встречаются только в недопечатанном виде, ясно, что
печатание местных бонов прекратилось неожиданно. Объясняется это
вероятнее всего тем, что 12 августа 1919 года в Елисаветград вошли
деникинские Вооружённые Силы Юга России, остановившие деятельность
местной экспедиции.
Сьогодні до заповідника Межигір’я прикута особлива увага
суспільства, оскільки там мешкає президент України Віктор Янукович.
Відповідно, для простих людей оглянути пам’ятки заповідника наразі
неможливо. На територію заповідника пропускають лише місцевих жителів…
Як евакуйована українська промисловість розвивала російську і казахську
Одним з ініціаторів квотування українського
трубного імпорту є Челябинський трубопрокатний завод - той самий, що
1942 року "вийшов з тіла" Маріупольського трубного заводу (ось прізвища
інженерів, що запускали завод у Челябинську: Антоненко, Карпенко,
Гончарук...).
Вечером
27 октября 1999 года пятеро террористов ворвались в зал заседаний
парламента Армении и в упор расстреляли сидевших в президиуме. Среди
убитых — премьер Армении Вазген Саркисян и спикер парламента Карен
Демирчян. О теракте в Ереване рассказал его очевидец — министр юстиции
Армении Давид Арутюнян.
Публікації Андрія Тегерашвілі з’явилися на люди досить
давно. Частину його детальних краєзнавчих матеріалів використано Романом
Ковалем при упорядкуванні книги «Героїзм і трагедія Холодного Яру».
Похоже пришло время тайн Третьего Рейха. В разных странах
возникают некие документы, вещи каким-то образом связанные с обществом
«Аненербе» - наследие предков, ставшего подразделением СС. Неожиданно для нас
самих, маленькая команда авторов журнала «Музеи Украины», вновь оказалась в
странных эпицентрах мистических расследований и событий. Оказывается,
существуют архивы Аненербе, которые попали в руки сотрудников службы
безопасности ОУН! Но, обо всем по порядку.
Сенсаційну заяву зробив відомий історик і викладач американського Університету Дьюка Мануел Роса. Він вважає, що знаменитий мореплавець і першовідкривач Америки Христофор Колумб був слов’янином за походженням, а саме - вихідцем з Польщі.
Народження української бюрократії. Як еліта Гетьманщини стала імперськими чиновниками
У XVIII сторіччі жодної окупації України не
відбулось, просто еліта козацької держави перейшла на службу імперії,
створивши кістяк нової бюрократичної машини. На наступні десятиліття
влада була сконцентрована в руках кількох десятків родин, що створило
грунт для тотальної корупції.
Щойно на національному рівні змінюється влада,
земляки нового лідера пакують валізи і спішать до столиці. Земляцтво,
особиста дружба, заслуги перед вождем залишаються незмінним критерієм
формування бюрократичного апарату в Україні. Вчора приходили
дніпропетровські, сьогодні прийшли донецькі.
Це явище для нас
традиційне. Його коріння - в практиці ранньомодерної козацької держави
XVII-го століття. Але на новий грунт це коріння бережно пересадив і
виплекав фельдмаршал Російської імперії Петро Румянцев-Задунайський.