З п’яти братів у
Кіровограді залишилися діти, онуки та правнуки
Антона, Миколи та Кузьми. У Василя Авдєєва, на жаль, нащадків не було, а
про
польське продоження роду від Дмитра нічого точно невідомо. Серед п’яти братів троє,
якщо не четверо були кавалерістами,
тобто вершниками, і служили в арміях трьох держав: Росії, СРСР та УНР. А
поруч
в Єлисаветграді , нині Кіровограді,народився і жив письменник Юрій Іванович Яновський.
Можливо, що і вершники Авдєєви стали прототипом до узагальнюючого образу
героїв
його одноіменного роману, що увійшов до класики української літератури.
Ми часто помиляємося. Втім, як і всі люди. Проте деякі
помилки бувають корисними.
Років п'ять тому, коли з півночі тільки-но
імпортувати моду обв'язуватися стрічками до Дня Перемоги, ми давали
коментар для телебачення і зопалу поплутали ордени та їхні кольори. І
хоч це природно для людей далеких від фалеристики, проте помилка
залишається помилкою, і нам на неї вказали.
Саме цей випадок змусив зазирнути до статутів Ордена
Святого Георгія та його радянського клона - Ордена Слави. Почитайте і
ви - довідаєтеся багато цікавого.
У Волгограді вбитий засновник музею
Сталіна Вбивство сталося
вдень 30 квітня на тенісному корті біля басейну
"Іскра", де бізнесмен відпочивав. За попередніми даними слідства, троє
невідомих напали на Бухтієнка і завдали йому удару електрошокером в
ногу. "Бухтіенко впав, а потім йому нанесли удар по голові", -
повідомили в слідчому управлінні.
Життя та діяльність уманського полковника
Йосипа Глуха до 1649 р.
вкриті суцільним мороком. Можна лише припустити, він походив з
козацького роду, народився на Поділлі на початку XVII ст. В зв'язку з
тим, Глух добре знався на молдавських справах, можна припустити й те,
він бува у цій країні до Національно-визвольної війни українського
народу середини XVII ст. Відзначимо, в літературі Йосип Глуха інколи
називають Глухим, а його ім'я подають як «Остап») У першому випадку
маємо типове для російських джерел неправильне написання українського
прізвища, хоча не виключено, прізвище «Глух» є насправді прізвиськом і
відбиває певну фізичну ваду (в даному випадку туговухість).
У
численній генерації талановитих державних діячів та полководців, яких
піднесла на гребінь суспільно-політичного життя в Україні
Національно-визвольна війна середини ХУП ст., й які уособлювали собою її
багатогранну і суперечливу сутність, особливе місце належить найближчим
соратникам Богдана Хмельницького, що стояли біля джерел великої справи
та вірою і правдою служили гетьманові на тернистому шляху розбудови
української козацької державності.
Українці, хорвати, серби.
Міжнаціональні відносини у 20 столітті
1247 року угорський король Бейла IV надав своєму зятеві руському
князю Ростиславу (син пізніше канонізованого за мученицьку смерть в Орді
Михайла Чернігівського та сестри Данила Галицького) в управління землі
Банату – територію між Дунаєм, Савою та Моравою. Після смерті Ростислава
Михайловича банами Банату були його сини Михайло та Бейла.
"Советская мифология войны просто рухнет", – убежден
российский писатель-историк Марк Солонин, книги которого опровергают
мифы традиционной советской историографии о начале войны. Способствовать
этому будут Интернет и общественный интерес к этой теме, полагает он.
"Засунуть информацию назад в бутылку невозможно", – отмечает автор книги
"22 июня: анатомия
Сумська земля народила багато видатних
особистостей. До них без
усякого сумніву належить і славетний земляк, легенда радянської авіації
Іван Кожедуб. Тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб народився в
селі Обережівці під Шосткою.
Ни репрессии, ни антисоветские настроения не оправдывают
того, что происходило с приходом немцев на территории стран Балтии,
утверждает российский историк Юлия Кантор. "Борьба на стороне одних
оккупантов с теми, кого вы считаете другими оккупантами, никогда не
приводит к борьбе за независимость", – заявила она в эфире радиостанции
"Эхо Москвы". Однако литовцы, по ее словам, не шли служить под
гитлеровскими знаменами.
Символіка в різних своїх проявах не
буває невпливовою та нейтральною, бо завжди несе в собі відповідну
енергетику,
має ауру таареал тих, хто її
шанує та
сповідує певні ідеї. Тож носії цих стрічок нині не є героями, як то
трактувалося
раніше,а просто єраніше
прихованими ворогами незалежної
України, щонарешті проявили своюсправжнюворожу і хижацьку сутність, що за звичкою ще маскують словами та
облудними брехливими поясненнями, щоб приспати пильність довірливих.
Наближається 65-а річниця
закінчення 2-ї світової
війни. Яким був її початок? Так склалося, що ми добре знаємо про цю
війну починаючи з 1941 року. Але для України вона почалася навіть не 1
вересня 39, а в ніч з 13 на 14 березня 1939 р.
Творча
група журналів «Нова Січ» і «Музеї
України» побувала у Національному
музеї в Пирогово на запрошення Музею козацької страви. Отримали купу позитивних
вражень.
Познайомилися з прекрасними артистами, які подарували нашим глядачам кілька
пісень...
Читайте журнал Нова Січ!
Дивіться відео нашої телекомпанії!
Фольк-група «Три
кольори», заслужений артист України Олексій Федчук дарують Вам козацьку пісню.
Топонімічний
вимір авторитаризму
й демократії Природним,
демократичним шляхом виникали на території обласного центру найдавніші
назви в
козацькі часи, які фіксували особливості ландшафту або ім’я господаря,
який
обживав тут цілинні землі, захищаючи їх потім від татарсько-турецьких
зайд. Тож
і дійшли крізь століття до нас романтичні Лелеківка, Інгульськ,
Завадівка,
Новокозач, Кринична, Озерна й Велика Балки, Криничний хутір, Млинки та
ін.
Однак топонімічна, як і політична, військова та соціальна, демократія
наших
предків не вписалася в жорстку авторитарну систему Російської імперії.
Тож за
ліквідацією Гетьманщини й Запорозької Січі, збудованій за кілька
десятиріч до
того на землях останньої фортеці св. Єлисавети з навколишніми
поселеннямиКатерина ІІ надала
статус
міста, назвавши його іменем попередньої імператриці Єлисавети.
А обіцяли
зробити щасливими
кіровоградців Під
імперським іменем Єлисаветград місто на Інгулі пережило аракчеєвщину,
заборону
української мови і школи, низку єврейських погромів, три революції,
світову
війну, перший радянський голод. Але чогось прихильники цієї назви
вважають, що
лише з її поверненням тут стануть рівнішими дороги, тротуари перестануть
захоплюватися кіосками, сквери – супермаркетами, ціни на комунальні
послуги –
меншими, пісенний репертуар у "маршрутках” – українським, приміщення
академічного драмтеатру – діючим, Ковалівський парк – затишним. А ще
кажуть,
сніг тоді почне облітати місто, а отже й не лежатиме копицями на
зупинках.
Зрозуміло, що тоді не буде чому танути, а отже й дахи не протікатимуть.
Фарс чи
дилетантизм? В
оприлюднених в офіційному віснику міськради
"Вечірній газеті”
передвиборчих програмах 2006 року ні майбутній міський голова
В. Пузаков,
ні бютівці, ні нашоукраїнці, ні їхні нинішні колеги по міськраді не
обіцяли перейменувати
Кіровоград. Хоча тоді місто, область, країна та світ і жили в умовах
відносної
стабільності. Після того ж, коли партії більшості в міській раді
програли
президентські вибори і державна й обласна влада почали говорити про
катастрофічне фінансово-економічне становище, міські депутати й виконком
намагаються терміново, в авральному порядку, без організації ґрунтовного
вивчення й залучення фахівців,
Музей козацької страви провів черговий майстер-клас з
приготування ексклюзивного козацького кулішу. Дійство розгорталося у
Національному заповіднику у Пирогово під Києвом.
Прийшли сотні людей.
Зробили куліш на свиині і пісний - на грибах.
Це вже не перша акція
групи антигламурних музеїв до якої входить кілька маленьких закладів, що
згуртувалися довкола журналу "Музеї України".
Куліш будуть варити у Пирогово всі дні травневих свят.
Чесно
кажучи, такого не очікували навіть організатори! Чисельні журналісти,
що прийшли на презентацію чергового номеру часопису "Музеї України",
були щиро вражені масштабом особистості геніального майстра і філософа
сучасності Миколи Сергійовича Сядристого. Зустріч перетворилася на
яскравий бенефіс Майстра.
Його роботи так ніхто не зміг повторити.
Ніхто не зміг навіть наблизитися до його рівня.
Музей козацької страви провів черговий майстер-клас з
приготування ексклюзивного козацького кулішу. Дійство розгорталося у
Національному заповіднику у Пирогово під Києвом.
