Хоча Володимир-Іван Василькович Володимиро-Волинський не
був уродженцем землі Каменецької, проте заслуга його в становленні
Каменеччини є
визначальною оскільки його зусиллями був створений укріплений пункт з
баштою-донжоном, побудований дерев'яний замок, зведена церква на місці
сучасного
Каменця і так далі. У тексті є досить багато уривків з середньовічних
літописів
оскільки змагатися з нашими предками літописцями (дійсними майстрами
слова) в
красі викладу абсолютно безглуздо.
Роль української народної
пісні у формуванні духовності народу
Незважаючи на не просте життя нашого народу жарти,
гумор і сатира завжди існували в житті людини. Жартівливі та сатиричні
пісні внесли вагомий внесок у формування духовності народу, допомагали
йому виживати у важкі та безнадійні моменти життя. В цих піснях
піддається сміху все те, що викликає громадський осуд, суперечить моралі
народу. Сміх — ознака сили. Сміятись може тільки духовно чиста і сильна
особа. Мудрість, розум, вміння посміятися з себе є моральною основою
людини.
Свято
встановлене Організацією Українських Націоналістів ще у 1941 році
на вшанування героїв, які своє життя присвятили визвольній боротьбі за
Україну.
День Героїв покликаний відродити в українців героїчний дух минулих
поколінь. Сучасна
історія додала до списку багато славних імен.
Таємнича
авіакатастрофа під Смоленськом, у якій загинув Президент Польщі з вищим
керівництвом, продовжує обростати шокуючими подробицями. Вже оприлюднено багато
версій. В мережі викладено відео… Несподівано, до розслідування довелося
долучитися і команді, що згуртувалася довкола журналів «Нова Січ» і «Музеї
України».
Бразильская формула успеха: диктатура Бразильская формула успеха
включает в себя периоды диктатуры, и в истории страны было 3 периода,
когда Бразилия получала выгоду от своего пребывания под определённой
формой правления: благотворительными диктаторскими режимами.
Благотворительная
диктатура — это форма правления, при которой авторитарный руководитель
использует политическую власть в интересах всего населения, а не только в
своих собственных интересах или к личной выгоде, либо в пользу только
небольшой части населения.
Є суперсекретна
ракетна база неподалік Києва. Свого часу, прикривала столицю і дамбу Київської
ГЕС. Про базу мало хто знає. Що там було – нам достеменно дізнатися не вдалося,
що лише підігріває інтерес. Нарешті, журналісти там побували…
XX
век нередко называют эпохой сбывшихся утопий.
Тут и коммунистическая, просуществовавшая более 70 лет, и нацистская.
Даже — правда, с оговорками, не хочется ее ставить в один ряд с первыми
двумя — сионистская. С еще большим основанием можно было бы назвать наше
столетие эпохой несбывшихся утопий. В числе прочих имеется одна,
проливающая неожиданный свет на последние страницы истории Гражданской
войны в России. Среди русскоязычных читателей, думаю, вряд ли найдется
хоть один, кто не читал или, по крайней мере, не слышал о романе Василия
Аксенова «Остров Крым». Не берусь утверждать наверняка, но отправной
точкой для фантазии о появлении в результате гражданской войны двух
Россий — Советской, в которой все мы жили, и демократической — на Юге —
вполне могли стать некоторые любопытнейшие факты реальной истории,
десятилетиями замалчиваемые официальной советской наукой.
Зверства американцев в России Смердяковщина в моде: часто слышно
о том, каким благом было бы для России ее покорение иностранными
захватчиками. Одни либералы мечтают о немецком завоевании и переживают о
том, как плохо, что в войне все-таки победили мы. Другие, уже более
молодые их последователи, грезят об американском сапоге на русской
земле. Мол, было бы замечательно, если бы нас взяли под крылышко
американцы, вот уж они бы укрепили нашу экономику, устроили бы у нас
жизнь по американскому образцу… Аргументам об американских зверствах в
Ираке, Югославии эти господа не внемлют – мол, с Россией поступили бы
совсем иначе, с нас бы шелковой кисточкой пылинки смахивали, и все было
бы как в американском сериале «Друзья» (откуда эти новоявленные
смердяковы и черпают информацию об американской жизни). Но вот вам не
очень известный факт: американские военные уже были на нашей земле. Это
происходило во время интервенции в гражданскую войну. Так, в книге
«Иностранные интервенты в Советской России», выпущенной в 1935-м году,
рассказывается о том, какими методами действовали освободители –
перерезанные семьи, беременные женщины, которым отрезали груди, вынимали
из животов младенцев, повешенные пятилетние дети…
Сегодня
- Международный день музеев. В Украине - около пятисот храмов истории,
и в последние годы их число растет. В основном за счет частных
экспозиций. Новые музеи все меньше похожи на традиционные - с
экспонатами за стеклом и строгими смотрительницами. Теперь посетителей,
в прямом смысле, вовлекают в музейную жизнь, предлагая им самые
неожиданные вещи. В необычных музеях побывала и Анастасия Даугуле.
у 1939-1941 р. (до 15-річчя
перепоховання жертв
тоталітаризму у Дем’яновому Лазі)
У
вересні 1939 р., коли гітлерівські
війська загарбали Польщу, західноукраїнські землі
під виглядом визволення захопила Червона армія. Галичани з
хлібом-сіллю і подекуди з синьо-жовтими прапорами
зустрічали "братів" зі Сходу. Однак
організатори цих зустрічей невдовзі були заарештовані
як націоналісти і репресовані. Так, жителі
Старого Лисця з квітами зустрічали визволителів, на
читальні "Просвіти” вивісили синьо-жовтий прапор.
Але коли командир наказав зняти прапор і скинув зі стіни
портрет Т.Шевченка та потоптав його ногами, радість у людей зникла
і вони почали замислюватись, що то за такі визволителі.
Житель
м.Станіслава, член КПЗУ кравець Ф. Баранецький радісно
зустрічав Червону армію з червоним прапором, але і він
через два тижні був заарештований як троцькіст і скоро
загинув.
Итак, с 1929 года весь
СССР превращается в фабрику по производству оружия. Колхозы
организовываются для того, чтобы изымать зерно и платить им Альберту
Кану. Еще колхозы нужны потому, что колхозник, который умеет управлять
трактором, умеет управлять и танком. В сущности, трактор, который
делается на Челябинском тракторном, — это тот же танк. Самолетом в
колхозе научиться управлять нельзя, поэтому по всей стране ОСОАВИАХИМ и
ДОСААФ учат молодых парней летать.
Сьогодні
в Україні нараховується близько п’яти тисяч різноманітних музеїв. Це
найбільше у Світі. До прикладу в Німеччині є 3200 музеїв, у Британії –
2200, у Франції – 1900, в Італії – 1800. При цьому лише 470 українських
музеїв знаходяться в державній та комунальній власності. У них
зберігається майже 12 млн. музейних предметів державної частини
музейного фонду України, проте експонується лише десята частина цього
багатства.
В «День Зеленого европейского города» родилась новая политическая партия
«Зеленые».
15 мая, в
субботу на Майдане Независимости в «День
Зеленого европейского города», что символично, прошла презентация
политической партии « Зеленые». Ее лидер, Александр Прогнимак, со сцены поприветствовал всех, кто пришел
подержать зеленый День города, и заявил
о рождении новой «зеленой» политической силы.
Про музеї України Головний редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб розповідає про шляхи розвитку музейної галузі. Запис зроблено на прес-конференції до Дня музеїв 17.05.10. Центр Олександра Прогнімака. Участь брав О.Прогнімак, В.Карпов.
Виступали
директор Музею козацької страви О.Кочубей, директор Музею слідопитів
В.Даниленко, керівник ін. групи зі створення Музею Холодної війни
С.Камшилін...
Було багато журналістів, у тому числі - ТБ.
Щорічно, 18 травня, світова культурна громадськість відзначає Міжнародний день музеїв. Це
професійне свято було затверджене в 1977 році, за рішенням Генеральної
конференції Міжнародної ради музеїв. Журнал «Музеї України» провів
власну прес-конференцію до свята.
Варимо куліш з каналом Інтер Музей
козацької страви Олександра Кочубея зацікавив телеканал Інтер. Музей
діє при часописі "Музеї України" і проходить легалізацію у музейному
селі Нові Петрівці. Спільно з Музеєм слідопитів і Музеєм булатної зброї
входить до Антигламурної музейної групи. Журналістка Анастасія Даугуле і оператор Ігор Антонюк вирішили дослідити всі етапи створення справжнього козацького кулешу.
Ми ризикнули розпочати експеримент. Створили групу антигламурних музеїв,
яка спробувала розвідати нові напрямки у музеєзнавстві. На сьогодні в струнких
антигламурних лавах Музей слідопитів, Музей козацької страви і Музей булатної
зброї.
Можливо, найближчим часом, до групи приєднається ще кілька музейних
закладів, скоріш за все з приватною формою власності.
Популярна
програма Нового каналу "Інфошок" вирішила доторкнутися до теми скарбів.
Зрозуміло, заглянули до інтернету. Пошукові слова привели до команди,
яка робить маленький журнал "Музеї України". Нам знову довелося згадати
давні карколомні пригоди з розслідування загадкових легенд української
історії.
Двічі засуджений
до страти Юрій
Дроботковський (у документах згадується і як Дробатковський,
Добротковський,
Добратковський) – земляк більш знаменитого тезки Яновського, народився
30
червня 1896 року на хуторі Тетянівці Нечаївської волості (тепер –
Компаніївського району) у дворянській сім’ї. Батько Володимир
Олександрович
виховував хлопця в українському дусі, але рано помер. Родичі по лінії
матері Аделаїди,
саксонської підданої, сповідували принципи єдиної, неділимої Російської
імперії. "Українське національне почуття у мене було дуже велике, яке
доходило
інколи до хворобливого стану… Особи, які оточували мене… належали до
монархістів-поміщиків… Я боровся весь час з "обществом”, в якому
народився, але
яке ненавидів”, – згадував Юрій. Освіту здобував у Єлисаветграді, Києві.
