Це було в кінці восьмидесятих.  І це була  перша міжнародна пригода. Я був студентом журфаку Київського університету і позаштатним кореспондентом популярної в часи перебудови газети «Комсомольское знамя». Нещодавно повернувся з армії. Газета була дуже масовою. Наш тираж сягав під півтора мільйони примірників… Ще був Радянський Союз. Діяло КГБ УССР, яке тоді очолював генерал Голушко, який приходив до нас в редакцію на зустріч, а через двадцять років випадково втягне мене до розслідування таємниць Третього Рейху… Цікавий був час…

Війна музеїв: переможця не буде!

Що таке музей? Офіційних визначень чимало. Дамо версію ЮНЕСКО: «Музей – неприбуткова, постійно діюча інституція, спрямована на обслуговування потреб суспільства в розвитку, яка збирає, зберігає, досліджує, популяризує, експонує матеріальну і нематеріальну спадщину людства з метою вивчення, навчання та для естетичного задоволення».

В «бій» іде Роман Любарський?..

 Досить помітний і непоганий кіровоградський поет Роман Любарський виступив на боці неоколоніальних сил у справі перейменування Кіровограда. Йому теж закортіло Єлисаветграда. Кортить йому вже давно, років з двадцять. Дуже відома і поширена ідеологічна сверблячка для степового краю. Його нова стаття на цю тему «Замість Кірова: козаків чи матір Іоана?» дуже сподобалася українофобам з сайту «Весь Кіровоград», який мріє стати «Всім Єлисаветградом». Все в ній, з його точки зору, історично вірно. Гарненько проїхався в ній автор по «сумнівній назві Новоказачин» істав в позу на «матірну сторону».

Зачем задунайские казаки появились в степях Приазовья?

Интересна история Украины, особенно ее юго-восточной части. Очень часто приходится здесь сталкиваться с фактом непризнания, или, точнее, политики замалчивания на государственном уровне истинных страниц истории поселков и городов Донецкой области. Вот в таком интересном государстве мы жили и продолжаем жить — все делаем под указку, везде ходим строем. Солдатским строем мы шагали, взрывая и уничтожая церкви и исторические памятники при Сталине. Инакомыслящих загоняли в Гулаги и Соловки. Потом все дружно сеяли везде кукурузу. Потом дружно застаивались. Потом также дружным строем набрасывались на виноградники в 1985 году — чтобы побыстрее отрапортовать наверх о достижениях в борьбе с алкоголизмом. И стать в длинную очередь за водкой — тоже стройными рядами. В последнее время мы стройно и в едином порыве голосуем — все, как один.

 Нас вони учора продавали

Вас вони узавтра продадуть

Борис Олійник

Присипайтесь, хлопці, пробудіться,

Час настав з очей полуду знять,

Бо за обрієм, уважно подивіться,

 

Артилерійський ДОТ

Неподалік села Гута-Межигірська зберігся унікальний ДОТ Київського укріпрайону.

Умовний номер – 554. Споруда унікальна! Одноповерховий. Озброєння – дві казематні гармати 76 мм зразка 1902 року. Дванадцять ізольованих приміщень.

Збереглися частини поворотних механізмів.

Висота амбразури – 94 мм. Поворот по горизонту – 30*.

Працював потужний вентилятор, який створював надмірний тиск – порохові гази моментально виходили.

Одну гармату обслуговувало 7 чоловік.

ДОТ №555

В розкішних лісах неподалік села Гута-Межигірська причаївся одноповерховий кулеметний ДОТ під умовним номером 555. Місце дуже таємниче. Ліс, ріка Ірпінь...

Нещодавно, члени клубу "Червона Зірка" та інших клубів, проводили тут військово-історичну реконструкцію. Все вичистили, пофарбували споруду.

«Закарпатський край» в Музеї слідопитів

Вихідні треба проводити пізнавально! Цю просту істину давно засвоїв редактор популярного Інтернет-журналу «Закарпатський край» Славко Рошко.  І приєднався до унікальної експедиції «Таємниці Лютізького плацдарму-2», яку організували Музей слідопитів і журнал «Музеї України».

Сонячного ранку ми рушили до президентського села Нові Петрівці, де і працює Музей слідопитів.

МАЗЕПА И ПЕТР ПЕРВЫЙ

Эссе о фальсификаторах истории

Когда Петр Первый голышом на взмыленном коне унёсся в лесную чащу, справедливо опасаясь внезапного нападения стрельцов, только очень узкий круг людей в России мог предполагать за ним блестящее будущее. Петр был только одной из двух царствующих особ, и на стороне второй были стрельцы. Мало того, реальная власть находилась в руках у царевны Софьи – умнейшей женщины того времени. Представить себе ситуацию, при которой Софья лишилась бы реальной власти было весьма сложно. Собственно мало кого этот вопрос и касался. Стрельцы уже семь лет практически контролировали ситуацию в России.

Таємниці, історичні загадки, масштабні міжнародні розслідування, пошуки скарбів… Зустрічі з цікавими людьми, екзотичні мандрівки. Це все будні творців єдиного спеціалізованого журналу «Музеї України».

Ось і нині закінчилася підготовка чергового номеру. До роботи стали друкарі, потім поштарі, які доставлять наклад передплатникам. А ми можемо неспішно оглянути перший випуск 2010 року.

Кровавая звезда Тимошенко. Незнаменитая война.

70–летие войны Советского Союза с Финляндией, начавшейся 30 ноября 1939 года, в Украине прошло незаметно. А ведь украинцы в советско–финской войне тоже участвовали. И даже командовал советскими войсками украинец — Семен Тимошенко.

Украинцы в советско–финской войне тоже участвовали — как граждане державы, о которой тогда пели: «Широка страна моя родная! Много в ней лесов, полей и рек!». С полями и реками у советской Родины действительно был полный порядок. Даже некоторый избыток. Но, видать, маловато озер оказалось — захотелось еще и финскими разжиться.

Линию Маннергейма пришлось брать в лоб, после многочасовых артобстрелов и пехотных атак на пулеметы. В феврале ее все–таки сломали. Но соотношение потерь было для Красной армии удручающим. Финны потеряли за войну 21 396 человек убитыми и 43 557 ранеными, а сталинская армия — 126 875 убитыми и 188 671 ранеными.

Основоположник марксизма презирал славян

Анекдот:
Стоит как–то Брежнев у окна в Кремле. 
Раздается жужжание и к окну подлетает толстый взлохмаченный мужик.
Брежнев спрашивает:
— Хм... А вы, собственно, кто?
— Ну как же! — удивляется мужик, — Я же Карлсон!
— А... Карлсон... Помню, знаю... А где же ваш друг и соратник — Энгельсон?

Поручика Голицына расстреляли в Киеве, а Галича арестовали в Риге

Сегодня известно, что автором  многие годы считавшейся народной знаменитой песни «Поручик Голицын» является Юрий Галич. Но многим ли известно, что Юрий Галич — это псевдоним русского генерала украинского происхождения, поэта и писателя Георгия Гончаренко?

Георгий Иванович Гончаренко (псевдоним Юрий Галич) (10 июня 1877, Варшава — 12 декабря 1940, Рига) — русский военачальник, генерал–майор Генштаба, публицист, поэт и прозаик.

Выходец из полтавского села — родоначальник российской ракетной школы

«Да, восемь детей. Все мальчики, все сорвиголовы. Кто-то поступил в Пажеский корпус с легкой руки своих крестных отцов – великих князей Михаила и Константина, кто-то в университет, кто-то грудью защищал императора, а кто-то тайком мастерил бомбы для его убийства… А из праправнуков – кто-то командовал Иностранным легионом, а кто-то – угольной промышленностью СССР при Сталине».
Ю.Никитин. «Золотая шпага»